Сама розпіарена подільська маланка відбувається у помідорній столиці Борщівщини — селі Горошова поблизу Мельниці-Подільської на Тернопільщині. Від Чернівецької області Горошову відділяє лише Дністер. Моста, шкода, не має, але звичаям мости й не потрібні — самі на сусідній берег переберуться. На Буковині це село, де навесні землі за теплицями не видно, називають Грошова — важко працювати і гарно заробляти тут вміють. А ще вміють святкувати. Ледь не вся Тернопільщина приїздить сюди щороку 13 січня. Свято починається не раніше 20:00. Варто попередити: дорогою до Горошової мандрівників чекатимуть імпровізовані, але цілком серйозні перепускні пункти зі шлагбаумами. Не заплатиш кількох гривень – не поїдеш. Торгуватися можна і, напевно, потрібно: десь на п’ятому блок-пості починаєш сприймати це не як елемент свята, а як набридливий новорічний рекет.

Сусіднє Устя, рік за роком проводжаючи кортежі автівок увечері 13 січня на Горошову, теж не витримало — і зараз маланкує майже так само масштабно. В обох селах дійства відбуваються як на вулицях, так і на сценах. Місцева версія походження свята така: над Дністром жила століття тому красуня Маланка. Її коханого забрали до війська на 25 років. І багачі, і купці, і прості місцеві красені присилали до Маланки сватів, та вона чекала на свого коханого чверть століття. Не дочекалася – прийшла звістка, що її солдат загинув.

Маланкою вибирають вродливого хлопця, котрого переодягають у жіночі народні шати. Місцева гордість – унікальна борщівська чорновишита сорочка. Актор разом з своїм почтом в ніч з 13 на 14 січня ходить селом, заглядаючи до кожної хати, де живуть незаміжні дівчата, з кожною танцює. Потім він підійметься і на сільську сцену. Правильно вдягнути Маланку вміють лише кілька стареньких бабусь в Горошовій. Найскладніше — належним чином замотати старовинний головний убір «пруг» довжиною в 2 метри.

На традиційному конкурсі костюмів після концерту можна побачити піратів, папуасів чи лелек, популярні маски відомих політиків. Висміюються усі гострі, наболілі теми. І Устям, і Горошовою їздять машини-платформи. На Водохреща хлопців, які виконували роль Маланки, тричі занурюють з головою в холодну дністровську воду.

Хоча Маланка у Горошовій і розрекламована на весь регіон, автентика тут губиться під товстим шаром масних жартів, магазинних масок та костюмів із секонд-хендів. Та все ще трапляються і чудові товстезні подільські жупани у вишивках, і неймовірної майстерності вишиванки з чорними рукавами.

З першими зорями 13 січня оживе, загримить, закалатає ще одне придністровське село -  Бабин на Кельменеччині. Головні герої місцевої маланки — солдати-вершники. Інші маланкарі прикривають обличчя білим вельоном, а на поясі в кожного висять коров'ячі калатала, з якими чоловіки бігають селом, здіймаючи галас.